КР – 1. Твір. Проблема метафоричного світобачення в оповідання Ф. Кафки «Перевтілення» або Образ Майстра у романі «Майстер і Маргарита» М.Булгакова.

Двадцять восьме жовтня

Класна робота

Тема: КР – 1. Твір.  Проблема метафоричного світобачення в оповідання Ф. Кафки «Перевтілення» або Образ  Майстра у романі «Майстер і Маргарита» М.Булгакова.

Написати твір на одну із запропонованих тем:

1. Проблема метафоричного світобачення в оповідання Ф. Кафки «Перевтілення» 2. Образ  Майстра у романі «Майстер і Маргарита» М.Булгакова.

Обсяг 1,5 сторінки.

Д/з: Скласти порівняльну табличку з теми: Розмаїття течій модернізму й авангардизму в європейській ліриці XX ст.; пригадати визначення течій модернізму, авангардизму.

Морально-філософський зміст «єршалаїмських» розділів твору. Трагізм долі митця (майстра). Проблеми кохання й творчості. Засоби комічного (сатира, сарказм, пародія та ін.) й трагічного (гротеск, трансформація простору й часу та ін.).

 Двадцять восьме жовтня

Класна робота

Тема: 

Вступ

Роман «Майстер і Маргарита»… Останні десятиліття цьому твору приділяється дуже велика увага. Ведуться дискусії, знімаються фільми, ставляться вистави, його введено до шкільної програми. Всі його читають, всі про нього говорять, і ми з вами теж його прочитали, але чи можете Ви сказати, що його зрозуміли? Тож прошу підняти руки тих, хто може впевнено стверджувати: «Я не тільки прочитав, а й зрозумів твір Булгакова».

Роман Булгакова є одним із тих зразків художньої літератури, які являються істинними зразками. Чи знаєте Ви походження поняття «художньої літератури»?

Два монахи в монастирі домовилися між собою, що будуть вести переписку так, щоб інші зміст цього листування не розуміли. Вони не користувалися ніякими значками, знаками, не використовували іншу мову. Вони використовували ту мову, якою спілкувалися всі. Але вони мали на увазі не те що було безпосередньо сказано в листі, а підтекст. І той із них хто отримував такого листа повинен був відчути, не прочитати на рівні розуму, а саме відчути, що за цим зовнішнім змістом стоїть. І саме з листування цих монахів, з їх зашифрованості, з зародження в їх листах підтексту і пішла художня література. Тобто не зовнішнє, що ми бачимо, - це не є головним, а головне – прихований зміст, зашифрований автором. У нашому випадку Михайло Булгаков і його без перебільшення «істинний» роман «Майстер і Маргарита».

-    Дайте відповіді на питання(письмово в зошитах, або в коментарях під цим постом):  

     - Про що роман М.Булгакова?

-     - Хто головний герой твору?

-     -  Чого вчить роман?

Проблемне питання:  В одному із своїх щоденників Л.Толстой зробив такий запис: «Письменник вкладає в свої романи те найкраще, що в ньому є, і тому романи його прекрасні, а життя його може бути і дурним» тож давайте повторимо основні етапи літературної діяльності М.Булгакова.

Існує така теорія, що всі твори художньої літератури діляться на 4 рівні:

1.     Звичайний роман.

2.     Гарний роман.

3.     Хороший роман.

4.     Величний роман.

-       Яким же романом Ви вважаєте твір Булгакова? Чому? (відповіді письмово в зошитах, або в коментарях під цим постом)

Є і інші градація творів:

·        Книги, написані «за владу».

·        Книги, написані «проти влади».

·        Книги, написані «для влади» (ніби листи).

-       Чи погоджуєтеся Ви з такою класифікацією? До якої категорії можна віднести роман «Майстер і Маргарита»?(відповіді письмово в зошитах, або в коментарях під цим постом)

У романі явно виділяються три пласти оповіді. Це сучасність (Москва, 30-ті роки ХХ століття); історичний, євангельський (30-ті роки І століття) та містичний (поза часом та простором).

         У своєму романі М. Булгаков будує цілу систему двійників, його герої дуальні, а подекуди навіть утворюють тріаду(таблиця в зошитах).

2. Робота з таблицею.

Реальність	Стравінський (Сталін)	Майстер (автор)	Алоїзій Могарич	Іван Бездомний
Містика	Воланд	-	-	-
Біблія	Понтій Пілат	Ієшуа	Іуда Іскаріот	Левій Матвій

Перегляньте Відеофрагмент «Пілат і Ієшуа» - https://www.youtube.com/watch?v=7gns0J_EITE (відповіді письмово в зошитах, або в коментарях під цим постом)

-       -Уособленням чого є Понтій Пілат?

-       -Яким Ви його бачите?

-      - Якими якостями він володіє?

-       -Чи вільною людиною є Пілат?

-      - Чому Пілат ставить запитання про істину?

-      - Чому боягузтво названо в романі «найстрашнішим пороком»?

-      - Що очікує на прокуратора?

-     -  Хто сильніший і в чому – Понтій Пілат чи Ієшуа?

Метод «Мовчазна дискусія» (порозмислюйте над питаннями)

Письменник Биков зазначив, що «Майстер і Маргарита» - роман для одного читача». Хто він? Чи згодні Ви з цим твердженням?

-                         Чого вчить роман «Майстер і Маргарита»?

Домашнє завдання: Підготуватися до контрольної роботи (твір). 

Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини (ходімо – ходім, візьміте – візьміть, визначте – визначіть, підтвердьте – підтвердіть).

 Двадцять шосте жовтня

Класна робота

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини (ходімо – ходім, візьміте – візьміть, визначте – визначіть, підтвердьте – підтвердіть).

Загадка

- Прочитайте загадку. Назвіть у ній дієслова. Відгадайте. Яку час­тину мови являє собою відгадка?

Хто з вас, діти, відгадає,

Як будь-хто, перш ніж їстиме,

Трьома займенниками має Зробити руки чистими?

Прислів'я

Прочитайте прислів’я. Яка його основна думка?

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить.

-   Назвіть дієслова в ньому. Скажіть, які морфологічні ознаки має дієслово. Як змінюється ця частина мови?

Ознайомтесь із теоретичним матеріалом(законспектуйте):

Дієслова бути, їсти, дати і дієслова з основою — вісти (доповісти, відповісти, розповісти і ін.) у теперішньому часі та в майбутньому доконаного виду мають особові закінчення, невідомі іншим дієсловам, а тому вони не належать ні до першої, ні до другої дієвідміни. їх об’єднують в окрему групу, які іноді називають архаїчною групою дієслів.

Дієслово бути в давньоруській мові мало в теперішньому часі такі особові форми:

            Однина               Множина

1- а ос. єсмь                   єсьмо

2- а ос. єcu                        єсте

3- я ос. єсть       суть

У сучасній українській мові від нього в усіх особах однини і множини теперішнього часу вживається звичайно лише одна форма є (я, ти, він є; ми, ви, вони є) і дуже рідко в першій та третій особах однини форма єсть: Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).

У художній літературі зі стилістичною метою (для створення урочистості мови тощо) іноді вживаються архаїчні особові форми дієслова бути. Напр.: Ти воскреси нам діяння народу: одвічня ти ж наша сило,— славна бо єcu (П. Тичина).

Дієслово їсти в теперішньому часі й утворені від нього дієслова доконаного виду (поїсти, з’їсти) у майбутньому часі відмінюються так:

       Однина                        Множина

1- а ос. їм, з’їм                      їмо, з'їмо

2- а ос. їси, з’їси                   їсте, зї'сте

3- я ос. їсть, з’їсть                їдять, з'дять

Дієслово дати, як і вивідні від нього віддати, видати, подати, продати тощо, та дієслова, утворені від основи -вісти (доповісти, оповісти та ін.), є дієсловами доконаного виду, тому вони в теперішньому часі не вживаються, а мають лише форми майбутнього простого часу.

Зразок відмінювання дієслів дати, розповісти.

             Однина                          Множина

1-а ос. Дам, розповім            дамо, розповімо

2-а ос. Даси, розповіси          дасте, розповісте

3-я ос. Дасть, розповість       дадуть, розповідять

Виконайте ІІІ завдання:

І. Визначте в прислів’ях форми дієслів їсти (з’їсти), дати.

1. Скільки взимку бджолам дамо, стільки влітку медку з’їмо. 2. Хліб їж, а правду ріж. 3. Подвійно дає той, хто дає швидко. 4. Не той щедрий, хто дасть багато, а той, хто дасть вчасно. 5. Зернину до зернини додамо — і каші поїмо.

ІІ. Провідміняйте (письмово) в однині і множині дієслова віддати, відповісти. З усіма формами складіть словосполучення і запишіть. Прочитайте їх товаришеві по парті.

ІІІ. Прочитайте притчу, поставте дієслова, що в дужках, у потрібній формі. Зробіть висновок із притчі. Придумайте заголовок до тексту.

Піймав лис ворона та й каже дружині:

—         (Віддати) його нашим лисенятам: нехай потренуються в полюванні, а потім (з’їсти).

А лисиця (відповісти):

—         Якщо ми (з’їсти) розумного птаха, це (дати) мало користі. Хай краще (розповісти) мудру історію. А м’яса в лісі ще багато бігає — ми й дітей нагодуємо, і самі (поїсти). 

Лис звертається до ворона:

—         Якщо (розповісти) цікаву цритчу, я (дати) тобі волю. Якщо ні, то (з’їсти).

Той міркує: «Я (розповісти), а він мене опісля все одно (з’їсти). Хай спочатку (дати) свободу. А потім поговоримо». А вголос каже:

—         Притча як пісня: їм обом заважають чужі пазурі (кігті) на горлі та грудях. Відпусти мене з миром, і матимеш від мене безліч історій, які (дати) тобі світлу голову та макітру розуму. А щоб ти не думав, що я намагаюся обдурити, першу притчу (розповісти) негайно.

Лис заслухався красномовного птаха й мимоволі послабив кігті. А той продовжує:

—         Якось лис і пара вовків (пішли) полювати: їжу добувати, щоб дітей годувати. Лис до заячої хатки вліз. Господаря забрав із собою, а про зайчиху і зайчат вирішив так: хай живуть і ростуть, час прийде. Бог (дати) — мої діти чи внуки упіймають їх і (з’їсти).

—         А вовки натрапили на цілий гурт корів. Пастухів із собаками нема — раду своєму стаду вони вже не (дати). Вовки на радощах по-чали так, що не зупиняться ніяк. Думають: «Усе, що тут не (з’їсти), додому віднесемо». Один їсть, їсть, їсть — раптом у горлі застрягла кість. Так і помер. Другий намагався все м’ясо додому дотягти, але його було надто багато. Воно придавило вовка до землі, і він задихнувся.

Лис розсміявся:

—         Твоя правда: ми, лиси, небагато розумніші за вовків.

А ворон йому:

—         Якщо моя правда, то (виконати) свою обіцянку...

—         А коли ти (розповісти) ту безліч історій, яку обіцяв?

— Ти ж не вовк — не (бути) ковтати все і відразу. Прилітатиму кожної неділі і (розвідати) по одній притчі.

Відтоді лиси товаришують з родиною ворона. І це на користь не тільки їм, а й нам.

Дайте відповідь на питання(письмово):

1. Яка частина мови називається дієсловом?

2. Назвіть морфологічні ознаки дієслова.

3. У чому особливість змінювання дієслів бути, їсти, дати і діє¬слів з основою — вісти (доповісти, оповісти та ін.)?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти речення з указаними в темі дієсловами у всіх особових формах однини і множини: ходімо – ходім, візьміте – візьміть, визначте – визначіть, підтвердьте – підтвердіть. (виконане завдання можна залишати під постом в коментарях, або в зошитах)

Контрольне есе “Мандрівка до одного з семи чудес України”

Двадцять шосте жовтня

Класна робота

Тема: Контрольне есе

Робота з діалогом. (прочитайте, перепишіть, виправте помилки)

Привіт

Привіт
          А ти знаєш що є 7 чудес світу
          Ні а роскажи про них
          Перше чудо світу знаходиття на Закарпатті  
         Озеро Синевир. Найбільше озеро Закарпаття, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря.
         Дуже цікаво а я знаю що є ще одне з семи чудес 
     Долина нарцисів. Маленькі білі зірочки, п’янкий аромат яких може навіть приспати людину назавжди, зустрічаються нині хіба що на альпійських луках, а в долину тихоплинної річки Хустець потрапили, втікаючи від льодовика багато тисяч років тому.
        Дуже цікаво 
        Про сім чудес світу можна говорити ще довго.

– Дайте відповідь на питаня: (письмово в зошиті)

· Які ви знаєте чудеса України?

·  Чи можете ви якісь із них порівняти з чудесами світу? Проведіть анологію.

 7 чудес України

 7 чудес Світу

Складіть асоціативний кущ до слова «чудо, чудеса». (письмово в зошиті відповідь на питання) 

– Пригадаємо, що таке есе? Можете використовувати пам’ятки з попередніх уроків.

Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування геми.

ПАМ’ЯТКА

(записуємо до зошитів, якщо є робимо закладку)

«Правила написання креативного есе»

1.             Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

2.             Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).

3.             Різна структура речень. (Читати речення однакової структури нудно. Додайте кілька інверсій. Складіть речення різні завдовжки).

4.             Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоби вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру).

5.             Різні слова (Використовуйте синоніми).

6.             Лаконічність.

7.             Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення має нести унікальний зміст).

8.             Активна життєва позиція.

9.             Аргументація.

Д/З: Пригадавши, що таке есе, та дізнавшись які є 7 чудес України пропоную Вам написати есе на тему: “Мандрівка до одного з семи чудес України” (есе можна залишати під цим постом в коментарях, або в зошитах)

Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя».

Тема: Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя».

ТЕОРІЯ ЛІТЕАРТУРИ:

Філософська поезія — твори, які у своєму змісті передають прагнення людського розуму в образно-емоційній формі висвітлити важливі питання сенсу життя. Ці питання піднімали у своїх творах Тіт Лукрецій Кар, Данте Аліг'єрі. В українській літературі до філософської лірики звертався Григорій Сковорода. В основі філософської поезії -запити життя, які відображають національні проблеми, головні з яких — звільнення людини, свобода особистості. Філософська поезія не дає остаточних відповідей та формул. Вона є втіленням абсолютно особливого сприйняття світу, які не вкладаються в рамки логічного усвідомлення пізнання. Філософська поезія часто виступала як форма неофіційної філософії, специфічно аналізуючи проблеми смерті і безсмертя, неповторності духовного світу.

ПРОЧИТАЙТЕ "ЛЕНДУ ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ": 

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

1
Олександер Великий весь світ звоював
І отсе в Вавілоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив
І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму,
Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: “Мій вірний слуго,
Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?”

А с к е т    м о в и т ь:
“Хоч яке се життя і трудне, і сумне,
Дай, щоб старість і смерть оминули мене”.

Б о г и н я    м о в и т ь:
“Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх,
На ж тобі сей малий золотистий горіх.

Одну нічку не спи, один день промовчи
І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,
Дасть тобі молодим вічно жити воно”.

2
Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,
І готовивсь аскет на великую річ.

Ось огонь розпалив із пахучих полін,
І кадило в огонь щедро кидає він,

І закони господні проходить умом,
Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

Та ось сумніви в серці повстали страшні:
“Вічно жить — молодим — ну, пощо се мені?

Чи вертати у світ, де панує борба?
Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

О богине, прости! Я згрішив, бачу сам!
Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

У нас цар молодий, богорівний наш цар!
Богорівним зовсім його зробить твій дар.

Міліонам він сонце, життя є нове,
Для добра міліонів хай вічно живе”.

3
Олександер Великий весь світ звоював,
Та дівчини рабом себе він почував.

Персіянки Роксани предивна краса
В його серці горить, мов пожар, не згаса.

У обіймах його та красуня горда
Наче тає, на груди його припада;

Та хвилина мине, і він чує, що ось
В її серці вороже ворушиться щось,

І в очах, ще вогких від любві і жаги,
Дикі іскри горять, наче злі вороги.

З її уст вилітають бажання страшні —
Се бажання пожарів, убійства, різні.

Їй опертись король не здоліє й на мить:
Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!

Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?..
День у день із небес його кидає в ад.

4
Олександер Великий богині моливсь:
“Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя,
Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

Чом міняється так, кілько є в дні годин?
І чи в серці її я паную один?”

В тій хвилині аскет перед ним опинивсь
І покірно царю до землі поклонивсь.

“Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги
Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.

Не згордуй! Сей малий золотистий горіх —
Від богині се дар! Моя гордість, мій гріх”.

І він все розповів, відки має сей плід,
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

“Міліонам ти сонце, добродій єси, —
Будеш жить вічно юний, як плід сей з’їси”.

5
“Вічно жить! Молодим! Справді, божеський дар!”
І великим, безсмертним почув себе цар.

“Вічно жить! Молодим! А вона? А вона?
Постаріє, зів’яне, мов квітка марна!

Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай?
З нею жить! Або радше ти сам умирай!”

Вже й не думає цар, до Роксани біжить:
“Серце, ось тобі дар: вічно в юності жить!”

І сказав їй усе, відки має сей плід,
Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

“Коли любиш мене, моє сонце ясне,
Дасть безсмертя обом нам зерно те дрібне.

А не любиш… — урвав. — Кого хочеш люби!
Ось тобі сей горіх! Що захочеш — роби!”

Зчервоніло дівча, в личко вдарила кров, —
Олександер не ждав її слова — пішов.

6
Гей, Роксано, красуне, що думаєш ти?
Чи про те, щоб з царем до безсмертя дійти?

Не про те! Інший жар в її серці горить!
Інший бог там живе! Інший цар там царить.

Він мета її мрій, осолода очей,
Над усіх милий їй генерал Птолемей.

Хоч не любить її і холодний, як лід,
Вона рада свій вік дать за сам його вид.

“Вічно жить молодій, а без нього? О ні!
Краще він хай живе, дасть безсмертя й мені!

Ну ж, поможе сей плід його серце здобуть!
А як ні, то мені краще в світі не буть”.

Птолемея знайшла, і дала йому плід,
І сказала, який в нім лежить заповіт.

А як ніч надійшла, вона тихо пішла,
Олександру в вино трути-зілля влила.

7
Занедужав король, важко стогне, кричить,
А Роксана при нім не ридає, мовчить.

Головами хитають старі лікарі,
І тривога, як ніч, залягла у дворі.

По всім краю йде вість, наче змора та сон,
І сумує весь край, і рида Вавілон.

Ось у строях, білилах, рум’янах ціла,
В Олександрів покій куртизана ввійшла.

“Вічно жий, царю мій, на потіху для всіх!
Ось від мене тобі чудодійний горіх!

Се богині є дар. Як з’їси те зерно,
Вічно жить тобі дасть вічно юним воно”.

Спалахнув Олександер: “Нещасна, дрижи!
Від кого маєш плід сей? По правді скажи!”

Та дівча не дрижить, не спускає очей:
“Мені дав його твій генерал Птолемей”.

8
Олександер у болях жорстоких лежав
І в руці своїй плід чудодійний держав.

“Вічно жить і любить! День за днем! День від дня
А життя — то борня! А любов — то брехня!

Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні!
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!

Не для нас, о богине, твій божеський дар!
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

Міліони людей можу вбить, погубить,
Та чи змушу кого мене вірно любить?

Вічно жить! О богине, се жарти, се сміх!
Вічне щастя чи дасть сей чудовний горіх?

А без щастя, без віри й любові внутрі
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!

Ні, богине! Візьми свій дарунок назад!
Я в нірвану волю, чи в Олімп, чи у ад!”

9
Серед болю в постелі підводиться цар,
І побожно цілує чудовний той дар,

І в тріскучий огонь із пахучих полін
Чудодійний горіх бистро кидає він.

І здалось, що вже біль не так люто палив,
Мовби в збурену кров охолоди налив.

Прояснів його ум, серце збулось химер,
А в опівніч саму Олександер умер.

АНАЛІЗУЄМО ТВІР:

Тема: поетичний роздум поета про сенс буття людини (для чого живе, що є для неї  найцінніше).
Ідея: автор розкриває трагізм людського існування у світі облуди і фальші. Неможливість людського щастя без взаємного кохання (ніяка сила не спроможна змусити любити).
Основна думка:

«А без щастя, без віри й любові  внутрі
Вічно жить – се горіть вік у вік на кострі!»

Віршовий розмір: чотиристопний анапест

Римування: паралельне
Сюжетні елементи композиції:

• Експозиція:

Олександер Великий весь світ звоював
І отсе в Вавілоні, мов бог раював.
А побожний аскет вік в пустині прожив

• Зав’язка:

На ж тобі сей малий золотистий горіх.

• Розвиток дії і кульмінація:

А без щастя, без віри й любові внутрі
Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!
Ні, богине! Візьми свій дарунок назад!

• Розв’язка:

Прояснів його ум, серце збулось химер,
А в опівніч саму Олександер умер.

До циклу «Легенди» збірки «Мій Ізмарагд» увійшла філософ­ська «Легенда про вічне життя», у якій І. Франко розмірковує про те, чим є людське життя, про його сенс, цінність. Для поета-борця «життя» — то борня», проте й у цій поезії автор зверта­ється до теми нерозділеного кохання, зради, брехні («любов — то брехня»).

«Побожний аскет», проживши весь вік у пустелі та заслу­живши молитвами та постом прихильність богині, здобув свя­щенний дар — золотистий горіх, що дарував вічне життя. Але античний мудрець відмовляється від подарунка. Він віддає його Олександру Македонському (356-323 рр. до н. е.), прозваному за життя Великим.

Закоханий у персіянку Роксану, цар віддає священний горіх дівчині. Та вона кохає іншого — генерала Птоломея. Проте й цей геніальний полководець не уявляє свого без­смертя з вродливою Роксаною, зате готовий ділити його з кур­тизанкою. Куртизанка ж приносить горіх безсмертя отруєному Роксаною Олександру, адже кохає царя, але він знову відмовля­ється від вічного життя й кидає горіх у вогонь.

«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї най­цінніше. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не на­важився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба.

А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не при­мусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно:

«А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се го­ріть віку вік на кострі!»

Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важ­ливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.

Д/З: ЧИТАТИ ПОЕМУ ІВАНА ФРАНКА "МОЙСЕЙ"