6 листопада
Класна робота
Тема: Митець і суспільство. Творчий шлях Ліни Костенко. Особливості індивідуального стилю поетеси. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» – ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві. «Недумано, негадано…» – інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. Мотив єднання людини зі світом рукотворної краси і природою у поезії «По сей день Посейдон посідає свій трон…». Зв’язок із античною міфологією.
Перегляньте відео творчий шлях Ліни Костенко законспектуйте головне - https://www.youtube.com/watch?v=UcPq3UV_vSk
Почитайте поезії та проаналізуйте:
«Страшні слова, коли вони мовчать»
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Аналіз - https://dovidka.biz.ua/strashni-slova-koli-voni-movchat-analiz/
«Хай буде легко. Дотиком пера…»
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
«Недумано, негадано…»
Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Аналіз - https://dovidka.biz.ua/nedumano-negadano-lina-kostenko-analiz/
«По сей день Посейдон посідає свій трон…»
По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.
За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.
Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.
Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.
Аналіз - https://dovidka.biz.ua/analiz-po-sey-den-poseydon-posidae-sviy-tron/
Немає коментарів:
Дописати коментар