Українська література КРЗ-10 19.04

                                                         Дев*ятнадцяте квітня

Класна робота

Професія: Кравець; закріник        Курс:І        Група: КРЗ-10

Тема: Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. 

Урок розвиток зв’язного мовлення №4 з теми: «Порівняння образів Мавки й Килини».

Вправа «Закінчи речення» (відповіді в коментарі на блозі)

✵ «Чи не одиноким мужчиною на всю новочасну соборну Україну». Лесю Українку назвав… 

✵ Драма-феєрія — це… 

✵ Тема «Лісової пісні». — … 

✵ Ідея твору — … 

✵ Події твору відбуваються … 

✵ Сюжет твору побудований на…

✵ Людськими персонажами «Лісової пісні». є…

✵ Композиційно твір складається з … 

 Експрес-опитування «Чи уважний ти читач».

✵ У яку пору року відбулася зустріч Мавки з Лукашем? 

✵ Кого Мавка називає сестрицею? 

✵ Плоди якого дерева Мавка називає «Се кров моя». 

✵ Кого Мавка називає матусею? 

✵ Яке дерево було зрубано після смерті дядька Лева? 

✵ Хто врятував Мавку, коли та перетворилась на вербу? 

✵ Які міфологічні істоти оселилися в Лукашевій хаті? 

✵ На кого перетворив Лісовик Лукаша за зраду Мавці? 

✵ Місце проживання міфологічних водяних істот. 

✵ Музичний інструмент, гра якого зачарувала Мавку. 

✵ До кого ясен кивав у верховітті: «Найкраща в світі!». 

✵ Хто намовив Потерчат занапастити Лукаша? 

 Вікторина «Впізнай героя за цитатою».

1) «Усякі скарби з лісу йдуть». 

2) «Ну, як-таки, що воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде!». 

3) «Кохання — як вода, — плавке та бистре,

Рве, грає, пестить, затягає й топить». 

4) «Я понесу тебе в зелені гори, ти ж так хотіла бачити смереки».

5) «Я вберу тебе, мов королівну, в самоцвіти». 

6) «А чи не годі вже того грання?

Все грай та грай, а ти, робото, стій?». 

7) «А я не знаю нічого ніжного, окрім берези». 

8) «А все ж я мушу признатися

таки старого шкода,

бо він умів тримати з нами згоду». 

9) «А ти бідуй з свекрушиськом проклятим, —

Ні жінка, ні вдова — якась покидька!». 

10) «Я, жінко, бачу те,

Що ти не бачиш.

Тепер я мудрий став…». 

11) «Ой, ті люди з-під стріх солом’яних!

Я їх не зношу! Я не терплю солом’яного духу!». 

12) «З гір на долину біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю, всі гребельки зриваю». 

Словникова робота (в зошити)

Антипод — 1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. 2. Перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або ж соціальним становищем цілком протилежна іншій людині.

Симбіоз (від гр. співжиття) — поширене в живій природі явище закономірного, не випадкового, співжиття живих істот, що належать до різних систематичних груп.

Прагматизм — здатність задовольнити свої потреби та інтереси. Прагматик — людина, яка все робить з точки зору доцільності, вигоди.

Робота над характеристикою образів Килини та матері Лукаша (оформіть у вигляді таблички)

3.1. Зачитування цитат до образу матері Лукаша.

1. Немає відома, чим вам годити!

2. Та бачиш… мати все гризуть за тебе!..

3. Що ти, сестро,

так уїдаєш раз у раз на дівку?

4. Бач… їм така невістка не до мислі…

Вони не люблять лісового роду…

Тобі недобра з їх свекруха буде!

5. І та вже відьма? Ба, то вже судилось

відьомською свекрухою вам бути.

Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли.

3.2. Зачитування цитат до образу Килини.

1. Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею.

2. Яка ти бистра!

Ось ліпше не займай, бо поборю!

3. Лукашу,

нехай ся жінка більше не приходить, —

я не люблю її: вона лукава, як видра.

4. Ні, сього доволі.

Ся жінка хижа, наче рись.

5. Отже й не змовчить! — мати Лукаша про Килину.

3.3. Робота в групах.

Мати Лукаша: сестра дядька Лева, вдова, бажає щастя синові; стара, спрацьована, корислива; прагне кращого життя синові; думка про власність як про єдине щастя; вороже ставлення до Мавки; прихильна до сильної, міцної Килини; природа — засіб споживання, задоволення своїх потреб; перебуває в дисгармонії з природою, нищить красу навколо себе; не розуміє прагнень сина.

Килина: сільська молодиця, вдова; енергійна, завзята; хоче влаштувати своє життя і життя своїх дітей; лицемірна, улеслива зі свекрухою, згодом зла і підступна; заклинає Мавку із заздрості та ревнощів; прагматична, корислива.

    Нещирість і лицемірство обох жінок тонко відображає їх мова. При першій зустрічі улесливо люб’язні. «Рибонько». «любонько». «Килинко». — так звертається мати до майбутньої невістки. І до Мавки: «Нездаренько». «нехтолище». «ледащо». Килина теж підсолоджує свою мову словами: «тітусю». «дядинусю». Та в кінці твору їх люб’язність зникає, і ми бачимо зовсім іншу картину:

Мати. Ой синоньку! О, що ж я набілилась з отею відьмою!

Лукаш. І та вже відьма? — Ба, то вже судилось відьомською свекрухою вам бути. Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли!

Мати. Якби ж я знала, що вона така нехлюя, некукібниця!

Килина. Ой горе!

Хто б говорив! Уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав!

Ну вже ні і матінко, Лукашу в тебе залізо — й те перегризе!

Отже, матір Лукаша й Килину можна й справді вважати антиподами Мавки.

6. Лукаш — симбіоз високої духовності й буденного прагматизму

    Найдраматичнішим образом твору є образ Лукаша. Його драматизм, у першу чергу, — у непорозумінні самого себе, у його роздвоєності. Він зрадив не лише Мавку, а й самого себе, зруйнував власне щастя. Саме тому в образі Лукаша найбільше конкретно розкрито симбіоз високої духовності і буденного прагматизму.

    Лукаш має неабиякі здібності митця, хист талановитого музики, «співочу душу». Але, за словами Мавки, він «не може своїм життям до себе дорівнятись». В умовах тогочасної дійсності, де процвітає гонитва за наживою, байдужість до ближнього, грошові стосунки, сільський хлопець не спроможний вирватися з кола дрібновласницьких інтересів. Його засмоктують буденні, дріб’язкові справи.

    Читаючи та аналізуючи «Лісову пісню». Лесі Українки, доходимо висновку, що першопричина людського горя, зла у самій душі людини: Лукаш тяжко страждає і зрештою гине, бо неспроможний зрівноважити в собі духовні й матеріальні цінності. Якщо головним для людини стає суто матеріальне, побутове, вона знищує себе.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Написати міні-розповідь, або порівняльну характеристику із вступом та висновком «Порівняння образів Мавки й Килини».

                                                        Дев*ятнадцяте квітня

Класна робота

Професія: Кравець; закріник        Курс:І        Група: КРЗ-10

Тема: Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в образі Лукаша. Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. (робота з презентацією)

Констпект:

    Особливість людини в тому, що вона готова використовувати всі земні явища на свою користь, псуючи їх, але в той же час хоче вважати себе саму частиною природою, а тому і в повній мірі насолоджуватися усіма природними дарами і явищами. Така людська позиція суперечлива і непослідовна, але в той же час вона показує, що людина є одночасно суб’єктом прагнення до високої духовності і носієм звичайного буденного прагматизму.

    У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою «Лісова пісня» видатна українська письменниця Леся Україна розповіла читачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона попросила його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка. Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина. Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.

    Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки «Лісова пісня», іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями, просто і безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей. Людина не може просто так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.

    У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні герої просто любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони просто не могли.