Двадцяте квітня
Тема: Паоло Коельйо (нар. 1947). «Алхімік». Значення творчості П. Коельйо для сучасності. Пошуки сенсу буття в романі «Алхімік». Поняття «своя доля», «призначення», «мрія душі», «смисл існування».
Пауло Коельйо народився в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 24 серпня 1947 року в родині інженера. Його батьки хотіли, щоб хлопчик пішов по стопах батька, але вже в юності Пауло Коельо вирішив, що хоче стати письменником. Його небажання слідувати волі батьків призвело до того, що у віці 17 років Пауло був визначений у психіатричну лікарню (1966), де проходив лікування електрошоком .. Він був випущений з лікарні через три роки, зробивши три спроби втечі. Коельо пізніше зізнався, що його батьки прийняли рішення помістити його в лікарню тому, що хотіли захистити його і не знали, що з ним робити. Досвід і переживання, які він отримав за ці важкі три роки Коельо майстерно виклав у романі «Вероніка вирішує померти». В юності він також відбув тюремне ув’язнення за виступи проти правлячого диктаторського режиму в Бразилії (у в’язниці він не раз піддавався тортурам). Цей етап свого життя Пауло Коельо частково описує в романі Валькірії, нещодавно вперше вийшов російською мовою.
Поступившись бажанням батьків, Коельо вступає на юридичний факультет, але вже через рік він кидає навчання, приєднується руху хіпі і подорожує по Америці і Європі. В цей же час він стає композитором і пише пісні для багатьох знаменитих бразильських виконавців. Пізніше Пауло об’єднав сили з рок-зіркою Раулем Сейхаса … Разом вони написали 120 пісень (між 1973 і 1982), який революціонізували бразильську рок-музику; деякі з цих пісень – хіти і сьогодні. Еріка Мармо описав той період його життя у своїй книзі «Пісня Чарівника: Музична Кар’єра Пауло Коельо», виданої в 2007 році.
Хіппі, журналіст, рок-зірка, актор, драматург, театральний директор і телевізійний продюсер – ця ураганна життя закінчилося в 1982 році під час поїздки до Європи. У Дахау і пізніше в Амстердамі у Пауло відбулася містична зустріч з «J», його новим наставником, який переконав його пройти шляхом Сантьяго-де-Компостела, дорогий середньовічного паломника між Францією та Іспанією.
Він здійснив це паломництво в 1986 році. Саме там він повторно звернувся до християнства і знову знайшов віру, в якій його виховували батьки-єзуїти в шкільні роки. Пізніше він описав цей досвід у своїй першій книзі The Pilgrinage («Щоденник Мага»), виданому в 1987 році. У наступному році вийшла його друга, і найпопулярніша книга «Алхімік». Цей роман не тільки приніс Коельо світову популярність, а й знайшов статус сучасної класики. Це історія поза часом, яка не перестане чарувати і надихати цілі покоління майбутніх читачів.
Наступними книгами були «Брида» (1990), O Dom Supremo: The Greatest Gift (1991), Валькірії (1992), «Мактуб» (1994), «На березі Ріо П’єдра сіла я і заплакала» (1994), «П’ята гора »(1996), Love Letters from a Prophet (1997),« Книга Воїна світла »(1997),« Вероніка вирішує померти »(1998) і« Диявол і сеньйорита Прим »(2000). Його останні роботи: «Одинадцять хвилин» – бестселер 2003-, «Заїр» (2005), Like the Flowing River (2006), «Відьма з Портобелло» (2006), «Переможець залишається один» (2008) та Алеф (2010 ). У березні 2011 року видавництво АСТ вперше російською мовою випустило роман «Валькірії», а в кінці 2011 року готується до видання новий роман автора «Алеф».
Пауло Коельо отримали безліч престижних міжнародних нагород. Критики відзначають його реалістичний, повний поезії та філософії стиль. Мова символів в романах Коельо каже безпосередньо з серцями читачів і це робить його романи популярними в усьому світі.
Шанувальники Коельо високо цінують його духовність, чесність, мудрість, а також його інтерес до загальносвітових проблем і відкритість до спілкування з людьми в незалежності від їх походження і матеріального становища. Пауло Коельо є Почесним радником у програмі ЮНЕСКО «Міжкультурні та міжрелігійні діалоги». У 2007 році йому було присвоєно звання Посла доброї волі ООН, що сприяло його роботі в галузі міжкультурного діалогу та захисту прав дітей.
У 2009 році Пауло Коельо потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса як автор самого перекладного в світі роману (Алхімік). Більше того, на Франкфуртському книжковому ярмарку в 2003 році, він за одну автограф сесію підписав найбільшу кількість різномовних видань роману Алхімік (книги на 53 мовах), за що також потрапив до Книги Рекордів Гіннеса.
На дозвіллі Коельо любить читати, подорожувати, комп’ютери, проводити час в Інтернеті, грати в футбол, прогулянки, часто спілкується зі своїми фанатами в Мережі, веде блог, займається музикою і Kyudo (свого роду медитативна стрільба з лука). Щоранку він прокидається рано і після двогодинної прогулянки випускає 24 стріли, використовуючи один зі своїх трьох луків. Пауло Коельо завжди цікавився кіно і зараз працює над своїм першим кіно-проектом «Experimental Witch». У 1996 році Коельо і його дружина, Христина Оітісія, заснували Інститут Пауло Коельо, який допомагає малозабезпеченим дітям і літнім людям в Бразилії.
Аналіз тексту літературного твору
• Що допомагає героєві зібратися з думками? (Урімм і Туммім — камінці старого мудреця Мельхіседека — давали відповіді вівчареві на поставлені питання і нагадали, що потрібно звертати увагу на знаки і прямувати за ними, а також що старий мудрець як завжди з ним. Це надало йому впевненості та наполегливості в досягненні своєї мрії: він хотів побачити новий світ — і його побачить. Герой приходить до висновку, що він, Сантьяґо-вівчар,— відважний шукач скарбів і пригод.)
• Розкажіть про знайомство Сантьяґо з торговцем порцеляною в Танжері та про роботу в нього.
• Чим відрізняються погляди цих персонажів на спосіб життя та мрії? (Сантьяґо мріє про піраміди та прагне до них потрапити, хоче мрію зробити реальністю, а торговець порцеляною говорить: «Коли мрія стане дійсністю, не буде для чого жити на світі»; він мріє здійснити паломництво до Мекки і водночас боїться цього: а що, коли на тому його життя закінчиться.)
• Як змінилось життя, торгівля мусульманина під час праці у нього іспанця Сантьяґо? (Торгівля, добробут покращились, він добре платив за роботу Сантьяґо, вважав його для себе добрим знаком, тож за певний час наш герой зможе «повернутися до Іспанії, купити собі не шістдесят голів овець, а два рази по стільки ж. Єгипет стає на цей час для нього мрією нездійсненною, як у мусульманина — Мекка». На деякий час Сантьяґо відмовляється від своєї мрії побувати біля пірамід. Він вже багато чого навчився: вмів торгувати порцеляною, володів мовою без слів і читав знаки, додому хоче повернутися багатим чоловіком, там купить багато овець. Головне — герой змінив погляди на життя мусульманина: «Я нічого в житті не хочу, а ти змушуєш мене відкривати нові долі... Річку життя зупинити неможливо».)
• Скільки часу працював Сантьяґо у торговця порцеляною? (Одинадцять місяців і 9 днів. Він справді заробив багато грошей, на них можна було купити і квиток додому, до Іспанії, і 120 овець, і дозвіл на торгівлю між Іспанією і тією державою, де він перебував. Господар йому сказав: «Я гордий за тебе. Ти вдихнув життя в мою крамницю. Але знай: я не поїду до Мекки, а ти не купиш собі овець. «Мактуб» — така доля, так записано».)
• Якими були наступні дії героя? (Він вирішує здійснити свою мрію: «У вівчарі повернутися завжди встигну. А ось наступна можливість потрапити до пірамід може і не з’явитися».)
• Від кого і що він дізнався про беззвучну Всесвітню Мову? (Від Англійця, із яким подорожував через пустелю до Єгипту: «Усе на світі — знаки. Дуже давно люди говорили однією мовою, а потім забули її. Ось цю Всесвітню мову я і шукаю. тому я тут. Я мушу знайти людину, яка володіє Всесвітньою Мовою». Та й сам Сантьяґо з часом почав її розуміти, особливо в пустелі: «Караван розмовляє з пустелею такою Всесвітньою мовою, тому вона і залишає його шлях відкритим. Пустеля випробовує кожен його крок і якщо переконається, що він в беззаперечній співзвучності з нею, пропустить до оази. А той, хто може бути відважним, але не володіє цією мовою, загине в перший же день шляху. Я бачу, як провідники читають знаки пустелі,— це душа каравану говорить з душею пустелі».)
• Розкажіть про перебування Сантьяґо в оазі. (Допомагав Англійцю шукати Алхіміка, закохався в молоду дівчину Фатіму, яка відповіла йому взаємністю і переконала в тому, щоб він не зупинявся, а продовжував шукати те, що шукає. «Якщо тобі доведеться піти раніше, ніж закінчиться війна між племенами пустелі, іди на пошуки Своєї Долі... А якщо я — частина твоєї Долі, коли-небудь ти до мене повернешся. Я жінка пустелі та хочу, щоб мій чоловік був вільний, як вітер». Сантьяґо часто блукає пустелею, вслухається в її мову, пізнає Душу Світу, в пустелі з’являється йому видіння: воїни з оголеними шаблями входять до оази, що загрожує мирному життю населення, їх потрібно попередити.)
• За яких обставин вівчар зустрівся з Алхіміком? (Попередивши вождів оази про небезпеку, Сантьяґо роздумував про своє майбутнє. та раптом з’являється величезний білий кінь з вершником в тюрбані — весь у чорному одязі з соколом на лівому плечі. Це і був Алхімік, який промовив: «Я хотів випробувати твою відвагу. Немає нічого важливішого для того, хто шукає мову Світу» — і призначив вівчарю зустріч, якщо той, звісно, залишиться живий доти, доки прийдуть воїни з пустелі до оази.)
• Які поради отримав Сантьяґо від Алхіміка?
• Як пояснив Мудрець смисл слова алхімік? (Це людина, яка «знає природу і світ»; «той, хто йде за своєю Долею, знає і вміє все. тільки одне заважає здійсненню його мрії — це боязнь невдачі».)
• Як Сантьяґо роз’яснює призначення понять алхімія та кохання? («Алхімія для того, щоб кожен шукав і знаходив свій скарб і хотів після цього ставати кращим, ніж раніше. А коли намагаємось стати кращими, ніж були, все навколо нас теж стає кращим. Кохання — це сила, яка покращує Душу світу. Коли любиш, то завжди намагаєшся стати кращим і ким завгодно». Сантьяґо доходить висновку, що Душа світу — це лише частина Душі Бога, а Душа Бога — це його власна душа. І він здатен творити дива. Душа світу = частина Душі Бога = Душа Сантьяґо (людини). А людина здатна творити дива!)
• Що трапилось з Сантьяґо після прощання з Алхіміком? (Наближаючись до пірамід, вівчар слухав своє серце, воно мало підказати, де скарби. Зачарований пірамідами, він стояв і плакав, а за висловом Алхіміка, куди впадуть його сльози, там і слід шукати скарби. та всю ніч, риючи пісок у нібито вказаному місці, так нічого і не знайшов. Вибився із сил, поранив руку, але продовжував вірити своєму серцю, яке веліло шукати там, куди упадуть його сльози. Згодом був побитий воїнами-дезертирами. Їхній ватажок відкриває йому свою таємницю: «На тому місці, де ти стоїш, я сам кілька разів бачив один і той самий сон. І снилося мені, неначе я маю відправитися до Іспанії, знайти там зруйновану церкву, де зупиняються на ночівлю вівчарі зі своїми вівцями і де на ризниці виріс сикомор. Під його коренями заховані скарби. Але ж я не такий дурень, щоб лише через те, що мені приснився сон, йти через пустелю». Отже, автор говорить, що у світі є два типи людей: одні мрійники, вірять у віщі сни, хочуть мрію зробити реальністю, а інші скептики, а може, і циніки, які ні в що не вірять та ще й глузують з інших.)
• Як закінчується ця незвичайна історія пошуків скарбів? (Вівчар Сантьяґо знову на батьківщині біля зруйнованої церкви. Не раз він зупинявся тут зі своєю отарою на ночівлю. Але тепер у його руках лопата. Він знову вирішив випробувати свою Долю, повіривши в правдивість сну ватажка дезертирів. Цього разу його мрія збулася: він знайшов скарб, став багатим і поїхав за коханою Фатімою до Африки. І читач вірить, що у Сантьяґо тепер буде все добре.)
• Кожна зупинка, кожен епізод відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення. Колективно складіть схему — сюжетний ланцюжок подій роману «Алхімік» П. Коельйо.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Виписати цитатну характеристику образів твору "Алхімік".
Немає коментарів:
Дописати коментар