Дієслово та його форми

 Опрацюйте теоретичний матеріал, законспектуйте:

Дієслово – самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робить? що робитиме?. У реченні виступає – присудком.

Дієслово може означати:

·         процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);

·         процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);

·         конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);

·         переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);

·         сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);

·         бажання (воліти, хотіти, бажати);

·         стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);

·         ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);

·         зміни (розквітати, старіти, молодіти).

Дієслово має такі морфологічні ознаки:

вид:
доконаний недоконаний		пошив, заселив, співають, бажає перерізав, перешивав, співали, бажала
рід:
	у минулому часі		в умовному способі
чоловічий жіночий середній	працював працювала працювало		перешив би перешила б перешило б
число:
однина множина		гаптував, гаптувала, гаптувало множина: гаптували
спосіб:
дійсний   умовний наказовий		працюю, строчу, летить, прийде строчила б, вживав би, поспішали б строчи, ріж, хай зайде
час:
минулий   теперішній майбутній		вишивав, вишивала,   вишивали знаходжу, знаходимо. знаходите знайду, буду знаходити, знаходитиму
особа:
у теперішньому часі
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа		я строчу   ти вишиваєш   він (вона, воно) шиє   ми гаптуємо   ви ріжете   вони зметують
у майбутньому часі:
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа		я знайду ти знайдеш він (вона, воно) знайде   ми знайдемо ви знайдете вони знайдуть
в умовному способі:
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа   множина 1, 2, 3-а особи		я знайшов би   ти знайшов би (знайшла б, знайшло б) він знайшов би, вона знайшла б, воно знайшло б   ми (ви, вони) знайшли б

 

Дієслово утворює форми:

дієвідмінювані	способів: - дійсного - веде (вів, буде вести) - умовного - вів би (вела б, вели б) - наказового - веди (ведіть), хай веде
відмінювані	- дієприкметник теперішнього часу: ведучий; минулого часу: ведений
незмінювані	- неозначена форма дієслова (інфінітив): вести - дієприслівник: ведучи

Вид - одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на доконані і недоконані:

доконані	помити підлогу, приготував уроки, поїду
недоконані	мити підлогу, готую уроки, буду їхати

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?

Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:

• префіксів (писати - написати, грати - зіграти);
• суфіксів (зітхати - зітхнути, кричати- крикнути);
• наголосу (розкидaти - розкuдати);
• чергування звуків: сидіти - сісти (и - і), скакати- скочити (к - ч);
• різних основ (ловити - піймати, братии - взяти).

Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:

дійсний спосіб	іду, йшов, буду іти
умовний спосіб	йшов би, пішов би
наказовий спосіб	іди, нехай іде

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав - граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму). Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою). Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би - малювали б), а в однині - і за родами (малював би® малювала б® малювало б).

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай). Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині - 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо).

	однина	множина
1-а особа 2-а особа	ший, ночуй	строчимо, ночуймо сидіть, строчіть

2- особа однини має закінчення - и  (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй); 1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо), 2-а особа множини - -іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте).

Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має.  Для того, що б передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу (хай працюють; нехай завжди буде сонце).