Образ героя-адресата - уособлення боротьби між "естетикою" і "живим чоловіком". Гуманізм новели "Сойчине крило"

 Класна робота

Тема: Образ героя-адресата - уособлення боротьби між "естетикою" і "живим чоловіком". Гуманізм новели "Сойчине крило"

Читаємо новелу "Сойчине крило" https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3782 (якщо ти прочитав МОЛОДЕЦЬ ;)

Словник :

1. Інтерпретація (лат. роз’яснюю, перекладаю) – роз’яснення, тлумачення, розкриття змісту чого – небудь.
2. Екзистенція (лат. існую) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському «Я», внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю.
3. Імітація ( лат. Immitatio) – 1. Наслідування, підроблення. 2. Виріб, який є підробкою під що – небудь. 3. Повторення музичної теми або мелодії одним з голосів безпосередньо за іншим голосом.
4. Душа - 1. внутрішній світ людини, її думки, почуття, настрій, характер. 2. Життєдайні джерела, що є сутністю внутрішнього світу людини.
5. Естет – прихильник усього прекрасного, витонченого.

Еволюція поглядів героя – адресата

    Хома – Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Це інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Ермесона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання, він став «артистом життя, естетом».
« Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим, хоч і небагато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути самим собою». «Суспільство, держава, народ – подвійні кайдани», - стверджував він.
    Герой працює радником в одному бюро, «зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця». Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.
    «Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі».
    Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не хвилюють його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою.

    Та чи завжди таким був наш герой? З листа молодої жінки ми дізнаємося про іншого Хому – Массіно.

    Перед нами закоханий чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися. 

« Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»    Він прагне щось змінити у цьому світі. Марія дорікає йому: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…» Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого кохання до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі. Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість. «Загадкове щезнення…випхнуло мене з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань». Однак, він, Массіно, не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, не може протистояти живим почуттям. В кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло. 

    ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ПИТАННЯ ПИСЬМОВО: 

    1. Чому І. Франко ввів у твір образ сойки? Яку паралель можна провести між Марією і сойкою?

    2. Яку роль відіграють образи – символи, художні деталі у новелі? Яке їх смислове навантаження? 

    3. Чому новела називається «Сойчине крило»?

Д/З: Придумати альтернативне продовження твору "Сойчине крило"(відповіді залишайте в коментарях під цим постом). Повторюємо пройдений матеріал з теми Іван Франко.