Пам*ятка з теми "Апостроф"

 

УЖИВАННЯ  АПОСТРОФА 

Апостроф (’) —  знак, який передає на письмі роздільну вимову літер  я,  ю,  є,  ї  після  твердого  приголосного:  в’язати  [вйазати], під’їхати [підйіхати]. 

АПОСТРОФ СТАВИТЬСЯ	АПОСТРОФ НЕ СТАВИТЬСЯ
1.Після губних Б, П, В, М, Ф, які належать до кореня м’ята, солов’ї, б’ється	1.Якщо перед губними Б, П, В, М, Ф стоїть інший приголосний (але не Р), який належить до кореня Свято, тьмяний, цвях,дзвякнути, духмяний, медвяний,мавпячий, різдвяний Але:торф’яний, черв’як  ,арф’яр, верф’ю, верб’я Якщо ж цей інший приголосний, який стоїть перед Б, П, В, М, Ф, належить до префікса, апостроф ставиться розв’язати
Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються будь-яким приголосним. Роз’їзд,  двох’ярусний,  об’єднати, пів’ яблука ,  дит’ ясла, пан’ європейський,                            транс’ європейський
2. Після твердого [Р]. Міжгір’я, матір’ю	2. Після м’якого [Р']. Рясно, буряк
3. У словах іншомовного походження після твердих Ж, Ш та Г, К, Х. Х’юстон, миш’як, Монтеск’є	3. У словах іншомовного походження та російських власних назвах після пом’якшених Б, П, В, М, Ф. Пюре, бюджет, Вязьма

Примітка. З апострофом пишуться слова: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юктивіт, фельд’єгер. А також ім’я Лук’ян та похідні від нього Лук’янович, Лук’яненко, Лук’янівка.